Умивальники керамічні

Раковини для ванних та інших сантехнічних приміщень можуть також називатися умивальниками. Для їх виготовлення використовується кілька технологій і різновидів матеріалів, які визначають експлуатаційні та естетичні характеристики, а також довговічність. Різні моделі умивальників вирізняються не тільки розмірами та формою чаш, тому рекомендуємо ознайомитися з інформацією з цієї статті, яка дасть змогу краще орієнтуватися під час вибору раковини. Класичним матеріалом для виробництва раковин, як і раніше, залишається покрита глазур'ю, обпалена глина.

Однак нові технології дали змогу розширити список матеріалів, які сьогодні використовуються для виробництва умивальників:

1. Санфарфор — глазурований матеріал на основі білої глини, яка в процесі оброблення набуває водовідштовхувальних властивостей. Він сам собою без додаткових покриттів не вбирає бруд і запахи. Низьке вологопоглинання санфарфора пояснюється тим, що вироби з нього проходять процедуру подвійного обпалювання та мають низьку пористість. Цей високоміцний матеріал упродовж усього терміну експлуатації зберігає практично незмінним свій первісний колір. Щоб поліпшити характеристики санфарфора в суміш із глини додають кварц і польовий шпак. Згодом на поверхні раковин із цього матеріалу з'являються ледь помітні прожилки. Такий візуальний ефект не можна вважати дефектом санфарфора. Навпаки, це чудова ознака дорогих виробів преміумкатегорії. До того ж наявність павутинки з мікротріщин ніяк не позначається на експлуатаційних характеристиках раковин.
2. Санфаянс — недорогий аналог санфарфора, який завдяки доступній вартості набув популярності на споживчому ринку. З нього сьогодні роблять раковини, пісуари, біде тощо. Хоча в цього матеріалу здатність водопоглинання вдесятеро вища, ніж у санфарфора, він теж тепер не вбирає запахи та бруд. Цього вдалося досягти завдяки нанесенню спеціальних відштовхувальних покриттів на внутрішню поверхню чаш. Сучасний санфайнс — гігієнічний практичний матеріал, який добре зарекомендував себе в процесі експлуатації. Водночас потрібно знати, що інноваційне відштовхуюче покриття не вічне. Через кілька років воно починає гірше діяти. Термін експлуатації такого покриття залежить від класу сантехніки — на дорожчі моделі наноситься стійке напилення.
3. Штучний камінь — новий гігієнічний матеріал, що стрімко набирає популярності. З нього роблять стільниці, підвіконня, мийки, раковини та різні предмети інтер'єру. Штучний камінь буває акриловим або кварцовим. Перший тип матеріалу пластичніший, а другий — міцніший. Раковини зі штучного каменю можуть бути будь-якої форми та кольору. Їх поверхні надаються різний ступінь глянцю. Цей матеріал, як і санфарфор, не вбирає запахи та відштовхує бруд. Він має гарну стійкість до високих температур і, на відміну від натурального каменю, не вимагає спеціального догляду. Його поверхня легко чиститься недорогою побутовою хімією.
4. Метал — якщо раніше для виробництва таких раковин використовувалася переважно звичайна листова сталь із покриттям з емалі, то сьогодні дедалі більше виробів виробляють із неіржавкої сталі. Класичну застарілу технологію використовують сьогодні переважно для виробництва ексклюзивних серій для дорогих класичних інтер'єрів. У всіх інших випадках раковини виготовляються з неіржавкої сталі або з комбінації металу та скла.
5. Скло — з урахуванням специфіки експлуатації для виготовлення таких раковин підходять тільки ударостійкі матеріали. Це може бути або загартоване скло, або триплекс. Такі вимоги пояснюються потребою забезпечити необхідний рівень безпеки. Якщо умивальник із триплексу розіб'ється, то осколки від нього нікого не поранять, позаяк будуть на полімерній плівці. Осколки від раковин із загартованого скла хоч і розлітаються, але вони мають тупі краї, які не ранять. Умивальники з триплексу важчі та дорожчі. Зате вироби із загартованого скла бояться різких ударів у торець, тому кожен робить вибір, з огляду на особисті переваги та особливості використання виробу. Такі раковини зазвичай бувають вбудованими — вони різними способами інтегруються в тумби для ванних кімнат.

Раковини для ванних та інших сантехнічних приміщень можуть також називатися умивальниками. Для їх виготовлення використовується кілька технологій та видів матеріалів, які визначають експлуатаційні та естетичні характеристики, а також довговічність. Різні моделі умивальників відрізняються не тільки розмірами та формою чаш, тому рекомендуємо ознайомитися з інформацією цієї статті, яка дозволить краще орієнтуватися при виборі раковини. Класичним матеріалом для виробництва раковин, як і раніше, залишається покрита глазур'ю обпалена глина.

Однак нові технології дозволили розширити список матеріалів, які сьогодні використовуються для виробництва умивальників:

1. Санфарфор – глазурований матеріал на основі білої глини, яка в процесі обробки набуває водовідштовхувальних властивостей. Він сам по собі без додаткових покриттів не вбирає бруд та запахи. Низьке вологопоглинання санфарфору пояснюється тим, що вироби з нього проходять процедуру подвійного випалу та мають низьку пористість. Цей міцний матеріал протягом усього терміну експлуатації зберігає практично незмінним свій початковий колір. Щоб поліпшити характеристики санфарфору суміш з глини додають кварц і польовий шпат. Згодом на поверхні раковин з цього матеріалу з'являються ледь помітні прожилки. Такий візуальний ефект не можна вважати дефектом санфарфору. Навпаки, це характерна ознака дорогих виробів преміум-категорії. До того ж наявність павутинки з мікротріщин не позначається на експлуатаційних характеристиках раковин.
2. Санфаянс – недорогий аналог санфарфору, який завдяки доступній вартості набув популярності на споживчому ринку. З нього сьогодні роблять раковини, пісуари, біде тощо. Хоча у цього матеріалу здатність водопоглинання в 10 разів вища, ніж у санфарфору, він теж тепер не вбирає запахи та бруд. Цього вдалося досягти завдяки нанесенню спеціальних відштовхувальних покриттів на внутрішню поверхню чаш. Сучасний санфаянс – гігієнічний практичний матеріал, який добре зарекомендував себе у процесі експлуатації. При цьому потрібно знати, що інноваційне покриття, що відштовхує, не вічне. За кілька років воно починає гірше діяти. Термін служби такого покриття залежить від класу сантехніки – на дорожчі моделі наноситься стійке напилення.
3. Штучний камінь – новий гігієнічний матеріал, що стрімко набирає популярності. З нього роблять стільниці, підвіконня, мийки, раковини та різні предмети інтер'єру. Штучний камінь буває акриловим чи кварцовим. Перший вид матеріалу пластичніший, а другий – міцніший. Раковини зі штучного каменю можуть бути будь-якої форми та кольору. Їхній поверхні надається різний ступінь глянцю. Цей матеріал, як і санфарфор, не вбирає запахи та відштовхує бруд. Він має хорошу стійкість до високих температур і, на відміну від натурального каменю, не вимагає спеціального догляду. Його поверхня легко чиститься недорогою побутовою хімією.
4. Метал - якщо раніше для виробництва таких раковин використовувалася в основному звичайна листова сталь з покриттям з емалі, то сьогодні все більше виробів виготовляють із нержавіючої сталі. Класичну застарілу технологію використовують сьогодні переважно для виробництва ексклюзивних серій для дорогих класичних інтер'єрів. В інших випадках раковини виготовляються з нержавіючої сталі або з комбінації металу і скла.
5. Скло – з урахуванням специфіки експлуатації для виготовлення таких раковин підходять лише міцні матеріали. Це може бути або загартоване скло, або триплекс. Такі вимоги пояснюються необхідністю забезпечити необхідний рівень безпеки. Якщо умивальник з триплексу розіб'ється, то уламки від нього нікого не поранять, тому що будуть перебувати на полімерній плівці. Уламки від раковин із загартованого скла хоч і розлітаються, але вони мають тупі краї, які не ранять. Умивальники з триплексу важчі та дорожчі. Зате вироби із загартованого скла бояться різких ударів у торець, тому кожен робить вибір, виходячи з особистих переваг та особливостей використання виробу. Такі раковини зазвичай бувають вбудовувані - вони різними способами інтегруються в тумби для ванних кімнат.